за порушення правил зберігання, виготовлення, продаж та застосування наркотичних засобів.

Токсикоманія — одна з розбещених форм навмисного отруєння власного організму, яка виявляється у вживанні токсичних речовин, що не кваліфікуються як наркотичні.

Схильність до зловживання такими речовинами (наприклад, препаратами побутової хімії) спостерігалася у хворих-наркоманів за відсутності звичного наркотику, душевно хворих тощо.

Під час прийому токсичних речовин спочатку виникає щось подібне до ейфорії з ознаками деякого оглушення. Далі можуть спостерігатися зорові омани, психоз. Вживання атропіноподібних препаратів спричинює появу неприємних відчуттів, пов'язаних з отруєнням. Розчинники, лаки та інші подібні речовини найчастіше призводять до тяжких уражень внутрішніх органів (нирок, печінки). У разі збільшення дози починаються конвульсії, настають кома і смерть.

Одним з наслідків, пов'язаних з вдиханням летких розчинників, є смерть від задухи. Якщо під час вдихання речовини, налитої у пакет, особа непритомніє, то задуха настає у момент, коли обличчя закрите поліетиленом.

Серед симптомів токсикоманії — вкрай пригнічений стан, порушення сну, смердюче дихання, червоні запалені очі, постійний нежить, бронхіт. Також можливий абстинентний синдром.

Як одну з форм токсикоманії можна розглядати явище тютюнопаління. Основу тютюну складає нікотин, що є слабким наркотиком і дуже токсичною речовиною. У разі першого вдихання тютюнового диму спостерігаються різні неприємні явища: нудота, блювання, спазми у горлі, спрага тощо.

Коли організм звикає до тютюну, токсичні явища слабшають і відчувається тільки приємна збуджувальна дія тютюну. Але це явище обманне. У диму міститься велика кількість отруйних речовин: нікотин, чадний газ, аміак, формальдегід, ціанід гідрогену, оксиди нітрогену тощо. Особливо небезпечними вважаються канцерогенні речовини, які спричинюють злоякісні пухлини: бензопірен, акролеїн, гідразин, 5-метилхризен, уретан, хінолін, хлористий вініл, 2-нітропропан, Полоній-210 (частіше радіоактивний) тощо. Курці хворіють на рак легенів у 10 раз частіше, на рак гортані — у 6 раз, на рак стравоходу — у 4 рази . Для них звичайні такі захворювання, як бронхіальна астма, хронічні запалення легенів, туберкульоз та інші.

Слід зауважити, що хімічний склад тютюнового диму також залежить від місцевості, де тютюн ріс. Тривалий час для обробки рослин тютюну застосовувався пестицид — арсенат плюмбуму. Оскільки солі плюмбуму та арсену в ґрунті не розкладаються, їх виявляють усюди. Таким чином, вміст Плюмбуму в одній цигарці може досягати 13 мкг, а двадцять