змінюється сексуальна сфера, яка проходить шлях від примітивізації стосунків до повної імпотенції. Генетичні наслідки також непередбачувані. Заданими ВОЗ, 60% розумово відсталих дітей було зачато у стані сп'яніння. Смертність таких дітей вища втричі. Вивчення дитячих церебральних паралічів дало змогу встановити факт зловживання алкоголем одним чи обома батьками у 100 % (!) випадків.

Не менш тяжкою соціальною хворобою є наркоманія, що виражається фізичною і психічною залежністю від препаратів, які мають наркотичний ефект.

Наркотики (від грец. narkotikos — те, що викликає заціпеніння) — це група високоефективних знеболювальних засобів, які особливим чином впливають на центральну нервову систему. Механізм дії наркотичних речовин такий. На поверхнях мембран нервових клітин головного і спинного мозку містяться специфічні рецептори, здатні фіксувати речовини, відомі під назвою ендорфінів, які за хімічною структурою схожі на молекули морфію. Взаємодія ендорфінів з рецепторами гальмує передачу больових сигналів. Однак вони також можуть виконувати і таку більш загальну регуляторну функцію, як нейропередатчики на рівні синапсів, що відповідають за емоції і поведінку людини.

Власні ендорфіни організму добре локалізовані у своїх депо і після звільнення швидко дезактивуються ферментами. Подібні за структурою речовини-алкалоїди, добуті з рослинного матеріалу (наприклад, листя коки чи насіння коноплі), повністю резистентні до дії ферментів тваринного організму, поводять себе, як сильні нейротоксини (нервові отрути).

Серед наркотичних речовин, що використовуються наркоманами, є традиційні натуральні — морфін і його сполуки, опій, кокаїн тощо, і штучні, наприклад, синтетичний супергалюциноген — діетиламін лізергіну (ЛСД).

У механізмі розвитку наркоманії певну роль відіграє бажання повторно відчути ейфорію, пережиту від першого наркотичного сп'яніння. В результаті розвивається потяг до вживання наркотиків щоденно для досягнення «психічного комфорту».

Поняття наркотична залежність має подвійне тлумачення. По-перше, це психічна залежність — стан, коли наркотична отрута викликає відчуття патологічного задоволення і хворобливого психічного піднесення. По-друге, це фізична залежність, виражена в «толерантності» — здатності організму до пристосування і послабленні реакції на ту саму кількість речовини. Ось чому для одержання того самого фармакологічного ефекту потрібно весь час збільшувати дозу.

Захворювання на наркоманію має свої форми, які можна розглядати як етапи розвитку хвороби: