який, до речі, відповідає і за появу вторинних статевих ознак у чоловіків. Слід згадати, що утворення сперміїв відбувається за постійної температури, тому у чоловіків, які приймають дуже гарячі ванни чи носять тісні труси, може поступово розвинутися безпліддя. Під час статевого збудження активується парасимпатична нервова система, під впливом якої відбувається розширення артерій і звуження вен в еректальній тканині статевого члена, внаслідок чого відбувається його ерекція. У такому стані під час статевого акту відбувається подразнення чутливих нервових закінчень, внаслідок цього скорочуються м'язи сім'явивідного протоку й інших органів. Результатом є еякуляція — виштовхування сім'яної рідини.

Чоловіча сперма має лужну реакцію і містить слиз, фруктозу, вітамін С, лимонну кислоту, простагландини й інші ферменти, які підвищують рН середовища у піхві, яке звичайно становить 6—6,5, що є оптимальним для руху сперміїв після еякуляції. Кількість сперми, як правило, не перевищує 3 мл, з яких тільки 10 % припадає на спермії. Незважаючи на такий низький відсоток, 1 мл сперми містить 10⁸ сперміїв. Сперма виливається глибоко у піхву поблизу шийки матки. Як показують дослідження, спермії проходять шлях від піхви до верхнього кінця фаллопієвих труб за 5 хв. У жіночих статевих шляхах спермії зберігають життєдіяльність протягом 24—72 год, але рухливі вони тільки перші 12—24 год. Крім того, спермій здатний запліднити яйцеклітину тільки після того, як проведе у статевих шляхах жінки кілька годин. Після запліднення яйцеклітина (зигота) просувається у матку, одночасно зазнаючи поділу. Потрапивши у матку, вона протягом двох днів залишається в її порожнині і тільки після цього занурюється в стінку матки. Цей процес називається імплантацією, і власне з цього починається період вагітності.

У перші дні вагітності обмін речовинами між зародком, який перебуває у зародковому мішку зануреним у амніотичну рідину, і материнським організмом здійснюється за допомогою спеціальних ворсинок, якими вкритий зародковий мішок. Але в міру росту плоду функцію обміну речовинами приймає на себе плацента. Плацента — тимчасовий орган, утворений клітинами двох організмів — матері і плоду. Вона являє собою дископодібне утворення, що є головною структурою, яка забезпечує обмін речовин між двома організмами. Плацента зв'язана із зародком за допомогою пуповини, що являє собою міцний тяж, всередині якого проходять кровоносні та інші судини.

Плодом називають зародок з початку третього місяця вагітності; як правило, вагітність триває 40 тижнів, після чого відбуваються пологи. На дванадцятому тижні у плоду вже сформовані всі органи, решту часу він росте. За сучасними